Трав'яний і квітковий чай

Трав’яний чай

Настій будь-яких трав – один з перших напоїв, що стало вживати людство. Раніше них були хіба що вода, молоко так вижаті безпосередньо з фруктів соки. Історію трав’яних чаїв досліджувати не має сенсу, вони були і є в усіх країнах, де є рослинність. У сучасному розумінні термін «трав’яний чай» або «фіточай» розуміють як настій чи відвар з різноманітної рослинної сировини.

Різновиди трав’яних чаїв

Вважають, що на відмінність від класичного напою з листя чайного куща, фіточай не повинен мати вмісту кофеїну. Як рослинну сировину використовують не тільки трави у звичному розумінні, тобто трав’янисті рослини. У сумішах можна зустріти квітки, корні, кореневища, листя дерев так кущів (й чайного також), кору, плоди та ягоди. Фруктовий чай також умовно відноситься до трав’яних, хоча зазвичай ці види напоїв все ж таки розрізняють.

Трав’яні чаї можуть бути:

• одно- чи багатоскладові. Моночаї, як правило, готують з квіток чи листя, деколи з коренів рослин (валеріановий) або ягід (шипшиновий). Багатоскладові суміші можуть включати будь-яку кількість елементів – від двох до десятків;

• загально-оздоровлюючі та спрямованої дії. Майже усі трав’яні чаї приносять користь здоров’ю – зрозуміло, коли в їх складі не має отруйних чи таких, що виросли в забруднених регіонах, рослин. Суміші спрямованої дії використовують для схуднення чи набору ваги (шляхом покращення апетиту), лікування застуд чи запальних захворювань, звільнення від зайвої рідини чи проблем з травленням, покращення роботи серця чи заспокоєння нервів… Лікувальних чаїв дуже багато, їх список постійно поповнюється новими сумішами;

• з місцевої сировини та екзотичні. До традиційно використовуваних в Європі та, зокрема, на Україні, можна віднести ромашкові, м’ятні, шипшинові, липові, ягідні (малинові, суничні, полуничні, чорничні, смородинові та інші) настої. Екзотика представлена ройбушем, гібіскусом (каркаде), женьшенем, імбиром, корицею, цикорієм – та у числі інших листовим чаєм;

• розсипні (у пачках та вагові), пакетовані та пресовані. Останній різновид зазвичай має у складі фрукти/ягоди та потребує не заварювання, а варіння.

Найчастіше за все на полицях магазинів можна знайти змішані состави загально-зміцнювальної дії, що не мають серйозних протипоказників. Їх вживають просто як приємний та корисний напій.

Цікаво, що майже всі суміші з рослинної сировини можна вважати ароматизованими. Натуральні трави (квіти, фрукти, ягоди, листя, кора), що входять до складу, дають впізнаваний та яскравий запах та смак. Так що фіточай за ароматними травами чи фруктами успішно замінює найкращі сорти ароматизованого чайного листя.

Звідки беруться трав’яні чаї

Сировину для рослинних составів вирощують по всьому світу. Окремою групою можна виділити моночаї та суміші, що поставляють з певних районів. Так, китайські «тізани» зазвичай основані на характерних для Піднебесної Імперії рослинах (імбир, тибетські трави, жасмин, чайне листя). Ройбуш (ройбос) привозять з Південної Африки. Каркаде (гібіскус) вирощують в Африці, Індії, навіть в Мексиці. Традиційні для наших широт м’яту, ромашку, іван-чай (кипрей), шипшину можна знайти майже в усіх районах Північної Півкулі.

У трав’яних чаях іноді зустрічаються рослинні компоненти, що виросли в протилежних місцях планети.

Правила зберігання та заварювання трав’яних чаїв

Щоб натуральні квіти та трави, ягоди та фрукти, корні та кора віддали максимум корисних речовин, необхідно заварювати трав’яний чай відповідно до рекомендацій виробника. Загальних порад небагато, оскільки термін настоювання (варки), температура сильно відрізняються в залежності від складу фіточаю. Однак треба брати до уваги деякі нюанси:

• майже всі суміші сильно набирають запахи й при цьому можуть мати власний яскравий аромат. Тому зберігати їх рекомендовано в герметично закритому посуді з матеріалу, що не окислюється (дерево, кераміка, порцеляна, скло тощо), в сухому прохолодному місці;

• більшість сумішей можна пити гарячими й холодними, але тримати напій після приготування варто не більше доби при кімнатній температурі;

• якщо трав’яний чай розфасовано не в саше (фільтр-пакет), краще фільтрувати настій перед вживанням – суспензія з розтертих в порох частинок рослин може дратувати органи травлення.

Трав’яні чаї – чудова альтернатива традиційній каві та настою чайного листя. Завдяки безкінечному різноманіттю смаків та ароматів чаї з натуральних трав та фруктів здатні принести яскраві нотки в найсумніше життя!

Квітковий чай

Це питво відносять до трав’яних напоїв (фіточаїв). Однак, на відмінність від більшості трав’яних сумішей, тут як сировину використовують повністю бутон або окремо пелюстки квітів. Стебло, листя, кора та інші рослинні компоненти у складі якщо й присутні, то в невеликій кількості.

Чому популярні квіткові чаї

Бутони та пелюстки квітів мають яскравий смак та запах, вміщають велику кількість корисних речовин. У порівнянні з листям чи стеблом трав’янистих рослин у квітках більше ефірних олій, що й робить зрозумілим їх насичений аромат. А от кофеїнів та танінів у цієї частині рослини гарантовано немає.

Квітковий чай ароматизованим назвати у звичному розумінні не можна. Сам його склад забезпечує виражений смак та запах, додаткові ароматизаторі не потрібні.

Питво такого роду використовують дуже давно, як цілющі настої та засоби для покращання зовнішнього вигляду. У Китаї напої з бутонів троянд та жасмину, квіток хризантем та персиків, османтуса та каркаде вважали найкращим питвом для підтримання краси. У Європі перевагу віддавали більш звичним ромашці та звіробою, календули та деревію.

Однокомпонентні чаї та суміші

В узькому розумінні квітковий чай – це збір з квіток цілком чи їхніх частин. Насправді ж до цих компонентів часто додають іншу рослинну сировину. Наприклад, «зв’язаний чай» - маленькі фігурки з бутонів в оболонці з чайного листя – теж можна вважати квітковим.

Щоб настій називався квітковим чаєм с повною впевненістю, сировини з квіткової частини рослини у ньому має бути біль 50%.

Як зберігати та готувати квітковий чай

Сировина з сушених пелюсток душа примхлива у зберіганні. Необхідно забезпечити сухе та темне місце, прохолоду, відсутність шкідників та сильних запахів поряд.

Заварювання роблять відповідно до рекомендацій виробників, але окріп використовують рідко – зазвичай температура рідини складає 80…90 градусів.