Зелений чай

Серед багатьох гарячих та прохолодних напоїв чай займає особливе місце. Для його вживання створено багато правил та церемоній, розвинена ціла філософія. Найбільш нюансів заварювання, сполук смаків та вживання у зеленого чаю.

Трохи історії та «чайних казок»

Якщо вірити легендам, вперше чай як напій з’явився майже п’ять тисяч років тому. Серед засновників чайної традиції називають одного з «Трьох великих», що створили мистецтва та науки Піднебесної Імперії – імператора Шень Нуна (Шен Нунга). Можна вірити чи не вірити міфам, але їх відомості опосередковано підтверджують знахідки археологів: найдавніше чайне листя для заварювання відшукали при розкопках мавзолею імператора Цзина (Хан Ян Лі, провінція Шеньсі, Китай). Знахідку датували другим сторіччям до нашої ери.

Цікаво, що знайдений чай був саме зеленим – цей різновид був улюбленим у багатих мешканців імперії Хань. Звідти традиція пити зелений чай розповсюдилась в Японію. На островах ще й зараз не вважають за чай популярні в Європі чорні сорти. У Китаї й п’ють лише чистий, тільки що заварений напій, не допускають будь-які добавки до нього. Найбільш шановним гостям подає чашку господиня чи дочка глави родини, утримуючи при цьому посуд на рівні своїх брів на знак поваги.

У Європі та Штатах чайні напої (здебільшого чорні) стали вживати вже в 17…18 сторіччі. Відомо, що в Північній Америці перейшли на каву після так званого «Бостонського чаювання» - на знак незгоди з надто високими податками на чайне листя, що завозилося в тоді ще колонію Великобританії з Китаю та Індії. 

Які особливості зеленого чаю?

І чорні, й зелені, й білі різновиди чаю виробляють з листя одного й того самого чайного куща. Різниця полягає в методі обробки листя. Найбільш темний та яскравий настій дають повністю ферментоване листя, найбільш світле, с найніжнішим смаком – сировина, що взагалі не піддавалася ферментації. Зелений чай знаходиться посередині між цими крайнощами. Його, як і інші види листя, трохи в’ялять, щоб видалити зайву вологу, й ферментують (окислюють) не більш як два дні. Щоб припинити окислення, сировину стабілізують парою. Таким чином, листя ферментоване лише на 3…12%.

Підготоване до заварювання листя може виглядати по-різному: тонкі голки, тугі «кульки», більш чи менш змелений порох, просто кручені листочки. Об’єднують усі види характерний колір – від салатового до насиченого попільно-зеленого чи тютюнового – й трав’янистий запах. Настій чи відвар виходять світлими, золотавими чи зеленкуватими з легким солодкуватим присмаком.

Важливо: виражена гіркота напою говорить про недостатню якість чи невірне зберігання сировини, про занадто довге настоювання чи заварювання окропом замість гарячої води потрібної температури.

Ароматизований зелений чай може бути гіркуватим чи, частіше, солодкуватим, допустимі пряні чи гості нотки. Це залежить від типу та відсоткового відношення добавок. Найбільш популярні ароматизатори – жасмин, бергамот (відомий «Ерл Грей»), м’ята, лимон. 

Як готувати зелений чай

У відношенні заварювання є правило 2:5:6. Ці цифри позначають, що після двох хвилин настоювання зелений чай бадьорить, після п’яти – заспокоює, ну а після 6 втрачає свої особливі властивості й стає просто напоєм.

Оптимальною температурою для заварювання вважають 75…80 градусів по Цельсію, оптимальний термін настоювання – 1…3 хвилини. Дорогі сорти можна заварювати при більш низької температурі, вони «розкривають» смак швидше, й використовувати листя можливо декілька разів – але за короткий відрізок часу. Дешеві різновиди потребують більш високої температури води та продовження настоювання, заварювати їх знову не рекомендовано.

Несподівані факти

У Азії з чайного листя (зелений різновид) готують не лише напій, але й перші страви – до відвару додають соєву олію, часник та подають з рибою чи м’ясом. А спиті чаїнки використовують як компонент маринаду для м’яса.

Близький по поживності до такого «супу» японській зелений чай «гематайя», що дослівно перекладається як «коричневий рисовий чай». Листя для нього обжарюють, а готують з неочищеним (бурим) рисом. Колись цей напій для бідарів був й їжою, й питвом одночасно.

Дуже активно використовують зелений чай у косметології у вигляді сухого екстракту чи водного – так званого гідролату. Це чудовий засіб для омолодження, живлення, зволоження шкіри.